Скасовано обов'язкову сертифікацію для 80 груп продукції

Напередодні голосування за закон про держзакупівлі заcтупник міністра економрозвитку Айвараса Абромавичуса розповів НВ, чому Рада не хоче голосувати за прозорі закупівлі і як міністерство планує поліпшити бізнес-клімат

Законопроект про державні закупівлі депутати Верховної Ради проігнорували минулої сесії, у липні. Не дійшли до нього руки у народних обранців і минулого тижня – прозорі держзакупівлі «не на часі». Між тим, термін, відведений президентом для переведення всіх обласних адміністрацій на прозорі закупівлі, спливає вже за місяць. Для реалізації цієї реформи необхідно ухвалити найближчим часом одразу два закони, що зобов’яжуть державні органи та підприємства проводити прозорі електронні закупівлі товарів та послуг, що вдарить по корупції і відкатах.

- Отже законопроект 2087а про державні закупівлі відкладений.

- Він має бути прийнятий наступного тижня. Ми на це дуже розраховуємо. Ми лобіюємо його прийняття. Зустрічаємося з депутатами, скаржимось, плачемо, вмовляємо, сваримось…

- А вони вам ставлять палки в колеса, і кажуть, що «ні, нам це не треба»

- Ні. З цим законопроектом немає суттєвих проблем, тобто це не якийсь конфліктний документ, який треба дуже важко просувати. Просто шкода, що він не потрапив до літньої перерви [між сесіями]. Дуже сподіваємось, що він буде прийнятий зараз. Просто треба ж розуміти, що цей один документ, за який треба проголосувати, не означає успіх всієї реформи державних закупівель . У нас є ціла низка подальших законодавчих ініціатив, і їх теж треба затвердити. Зараз на виході вже законопроект про електронні закупівлі, дуже сподіваюся, що до кінця вересня він потрапить у парламент. Зрозуміло, що затримки в цьому ланцюжку між кожним [із законопроектів] відтягують реалізацію реформи, а бюджет кожного дня продовжує втрачати великі гроші через неефективність закупівель. Але я не ставив би питання таким чином, що приймуть законопроект – буде щастя, не приймуть – Боже, все пропало.

- Якщо приймуть закон у вересні, ми встигнемо під’єднати всі облдержадміністрації до жовтня, як це було передбачено наказом президента?

- Є розпорядження президента стосовно допорогових закупівель [закупка товарів на суму до 100 тис. грн і послуг на суму до 1 млн.грн]. І для того, щоб під’єднати ОДА до системи електронних закупівель ProZorro, не потрібен окремий закон. Для цього взагалі нічого не потрібно, тільки їх власне бажання. Якщо в них буде бажання, вони можуть під'єднатися до ProZorro хоч в щонайближчі кілька тижнів.

- Скільки міністерств, обласних і міських адміністрацій бере участь у електронних держзакупівлях наразі?

- Міністерства — всі. Адміністрації теж підключаються, але цей процес іде дещо повільніше. Нам важче підключати регіони, тому що це означає, що людям треба туди поїхати, навчити, показати тощо. Ми працюємо без бюджетного фінансування, отримуємо гроші від донорів, це теж дуже не швидко.

Звичайно, з боку деяких ОДА є, не скажу саботаж, але таке обережне ставлення до ініціативи. Першими такі рішення прийняли КМДА і Дніпропетровська ОДА. І вони ще в процесі переведення усіх підприємств на електронну систему закупівель. Тільки у Києві більше 1600 комунальних підприємств. І технічно кожне підключити не так швидко.

- В кінці року закінчується пілот. І, за умови що приймуть закон, електронні закупівлі стануть обов’язковими для держпідприємств. Ви можете назвати в цифрах свої досягнення вже сьогодні, що отримали завдяки ProZorro?

- Будь-хто може зайти на нашу систему публічного моніторингу bi.prozorro.org і побачити, що у нас більше 8 тисяч тендерів в системі, 565 підключених замовників, вже майже на 3 мільярди гривень проведено тендерів, 188 мільйонів гривень економії. Я вважаю, що це суттєві успіхи. Як для системи, якої ще не існувало на початку року, яка була створена за рахунок праці ентузіастів, волонтерів і без державного фінансування. Навіть в найгіршому випадку ми вже зекономили для держави 188 мільйонів, або близько 18% від вартості проведених в системі тендерів. Це значно більше, ніж ми очікували — на початку пілотного проекту ми прогнозували близько 9-10% економії саме від переведення закупівель в електронний формат.

- З огляду на це, ви можете оцінити масштаб корупції?

- Наша оцінка – корупція плюс неефективність раніше складали близько 20% від всіх державних закупівель. В цінах 2014-го року державні закупівлі склали десь 250 мільярдів гривень. З 250 мільярдів, десь 10% або 25 мільярдів гривень – це пряма корупція, тобто хотіли вкрасти, і вкрали. Ще 25 мільярдів гривень – це орієнтовні втрати від неефективного проведення закупівель. Коли вкрасти може й не хотіли, але так недбало проводили закупівлі, що витратили забагато грошей.

- Якщо ви недооцінили систему, і вона показує кращі результати, то яких результатів ви очікуєте, коли система охопить всі державні закупівлі в країні?

- Ця орієнтовна цифра потенційної економії, 50 мільярдів, може коливатися. В результаті вона може бути як більшою, враховуючи інфляцію, так може і знижуватися. Але ми вважаємо, що з цих 250 мільярдів гривень 2014-го року 50 мільярдів – це прямі втрати. І значну частину з них ми хочемо повернути назад у бюджет і платникам податків.

- Яке фінансування вам потрібно для реформи? Де ви його наразі берете?

- У нас реформа не отримує жодної копійки з бюджету, вона повністю побудована на роботі волонтерів і на фінансовій допомозі донорів. Наприкінці 2014-го року кожен з майданчиків, який тоді хотів підключитися до системи, робив добровільний внесок на підключення – $10 тисяч. В травні ми отримали $50 тисяч фінансування від WNISEF.

Ми також отримували донорську допомогу у вигляді оплати роботи експертів, проведення конференцій від ЄС та EBRD [Європейський банк реконструкції та розвитку]. Вони не давали гроші напряму. Але EBRD оплачують роботу, наприклад, двох грузинських експертів – Давіда Марганії і Тато Урджумелашвілі. Це люди, які будували грузинську систему електронних закупівель, вони 50% свого часу проводять в Києві і допомагають в розбудові нашої системи.

На повну розробку IT-продукту потрібно, за нашими розрахунками, протягом 1,5 року десь мільйон доларів. Взагалі на всю реформу державних закупівель нам потрібно десь 2,5 мільйони протягом 3 років.

Дуже сподіваємося на допомогу Світового банку, зараз ведемо з ним переговори у цьому напрямку. Для розуміння, навіть під час пілоту за ці 6,5 місяців ми вже зекономили для держави 188 мільйонів гривень. Тому, думаю, це одна з тих реформ, де дуже чітка, швидка і дуже суттєва віддача грошей, витрачених на реформу.

- Хто і як саме саботує прозорі держзакупівлі?

- В основному ми бачимо певну проблематику не стільки в муніципалітетах, а якраз в держпідприємствах. Міністерство інфраструктури у нас є лідером як за кількістю підключених підприємств, так і за кількістю закупівель. Звичайно, що частина тих, кого вони туди приєднали, не дуже підтримують політику прозорості, і всіляко намагаються щось зробити не так.

- Що вони роблять?

- Наприклад, ми бачимо велику кількість оголошених і відмінених тендерів. Частина з цього – доброякісні помилки. Це теж нормально на етапі підключення. Але значна кількість свідчить про те, що люди, скоріш за все, намагаються всіляким чином показати, що, мовляв, вони ніяк не можуть закупити щось через електронну систему. І що треба повертатися до паперових процедур.

Ми бачимо велику кількість тендерів, які деякі замовники оголошують, наприклад, зі строком поставки «день через день», що теж абсолютно не нормально. Ми бачимо тендер, який оголошують на суму десь близько 50 гривень. Це — спроба займатися саботажем системи, тому що, зрозуміло, що жоден комерційний постачальник не прийде постачати для державного підприємства щось на суму 50 гривень, це смішно.

Є і класичні спроби шахрайства, але їх ми очікували. Наприклад, коли замість «хладагент» пишуть «хладогент», то, скоріше за все, ставка робиться на те, щоб  тендер за назвою міг знайти тільки «улюблений» виробник. Але є ситуації і дещо більш витончені, коли люди, наприклад, дуже погано заповнюють опис товару, який вони хочуть купувати. Тут дуже важко провести чітку межу між некомпетентністю і шахрайством, але це, як мінімум, дуже велика неефективність зі сторони закупівельників.

Це одна з причин, чому ми електронну систему державних закупівель зробили дворівневою. Перший рівень системи — це власне ProZorro, та серверна частина, яка належить державі. Вона включає в себе модуль транзакції, центральну базу даних, аналітику, модуль оскаржень. Другий рівень – це майданчики, які надають доступ до серверної частини. Зараз майданчиків-партнерів 10. Частина з них існувала, пропонуючи послуги електронних закупівель приватним клієнтам. Частина створена з нуля тими, кому цікавий цей ринок. Між ними є конкуренція, і кожен замовник чи постачальник може обрати собі той майданчик, через який йому працювати зручніше. Але будь-який тендер видно на будь-якому майданчику, і будь-яку заявку, подану через будь-який майданчик, так само видно всюди.

- Якщо ви переведете систему з пілоту в широкий формат, чи розраховуєте на те, що кількість майданчиків має вирости?

- Так, звичайно. Ви, як користувач, можете зареєструватися на одному майданчику, потім перейти на інший. Якщо вас, наприклад, десь образить служба підтримки, ви перейдете в третю систему.

- Якщо збільшиться конкурентне середовище, що від цього виграють споживачі?

- Наша принципова позиція – на державних закупівлях заробляти не можна. Тобто в системі є невеликий платіж для постачальника, він зараз зафіксований на сумі 175 гривень за тендер, якщо цей тендер вище 30 тисяч гривень. Але я думаю, що цей платіж буде знижений в майбутньому. Якщо помножити цей платіж, умовно, на 500 тисяч тендерів на рік (не всі з яких, звичайно, вище 30 тисяч гривень), то це дає гроші лише на підтримку інфраструктури системи. Ми розраховуємо, що вартість функціонування ProZorro буде близько мільйона доларів на рік.

Тому, я думаю, що буде змінюватися перелік і якість додаткових послуг, які замовники і постачальники товарів будуть отримувати на окремих майданчиках. Додаткові послуги майданчики можуть тарифікувати самостійно. Це може бути, наприклад, VIP-підтримка, якісь виділені лінії сall-центру, послуги цінового моніторингу, чи послуги підтвердження постачальника, або рейтингування, аутентифікація постачальників. Але сама участь у тендері, окрім вже названого фіксованого збору для постачальника, залишиться безкоштовною для державного замовника.

- А система передбачає подолання бюрократії?

- Звичайно. Ми прямо прописуємо в законопроекті про електронні закупівлі, що держава не має права вимагати від виконавця будь-яку інформацію, яка вже існує в якомусь державному реєстрі. Відповідно, ми будемо намагатись підключити до системи ProZorro як можна більшу кількість реєстрів в електронному вигляді.

Для того, аби зробити цей процес зручнішим для бізнесу, ми в законопроекті 2087а вводимо поняття посткваліфікації. Це означає, що довідки і підтвердження має приносити не будь-який учасник тендера, а лише той, якого оголосили переможцем. Зараз для бізнесу існує дуже конкретний бар’єр – ви не можете брати участь у 30 тендерах, бо вам треба зібрати 30 пакетів довідок для кожного тендеру, сьогоднішнім числом, плюс за ці довідки часто хтось просить хабара.

- Ви вже тестуєте таку функцію як специфікація, плануєте для усіх товарів її ввести?

- Ми не плануємо, що це буде зроблено для усіх товарів. Але є вже тендери, які проводяться на типові специфікації. І наша мета — збільшувати поступово їх перелік для того, щоб по найбільш популярних закупівлях не треба було виписувати тендерну документацію, яку, гіпотетично, можна прописувати під якогось конкретного постачальника.

Ми, для прикладу, зробили такі типові специфікації на каву. Замовник, наприклад, державне підприємство, обирає для себе якусь типову специфікацію, і по ній закуповує. Наприклад, «кава робуста найдешевша», чи «арабіка 100%». Але ми не будемо ці специфікації нав’язувати, щоб не склалося враження, що ми хочемо встановити для всіх одні норми – каву можна тільки таку, а папір можна тільки такий. Ні. Якщо в базі є декілька мільйонів проведених тендерів, ви можете обрати просто найбільш популярні специфікації для вашої зручності, і все.

Звичайно, якщо замовник вибирає не типову специфікацію, це одразу піднімає рівень загрози в системі моніторингу. Це не обов’язково означає, що вже одразу корупція, втрати. Може це закуповується кава для дипломатичних представництв, і до неї є специфічні вимоги. Чи, можливо, ця кава закуповується для військових, у яких немає можливості гарну каву варити, і їм треба якісь стіки.

Але якщо в тендері бере участь постачальник, який вже раніше приймав участь в сумнівних тендерах, то це підвищує ризик. І наша мета привести моніторинг саме до такої інтелектуальної функції, щоб система ще до того, як, власне, тендер буде закритий, змогла відокремити і припинити небезпечні закупівлі, і таким чином, зменшити загальний рівень втрат.

- В законопроекті 2087а передбачені певні зміни, які гармонізують наше законодавство із вимогами ЄС і Світової організації торгівлі. Якщо говорити про приєднання України до угоди СОТ про державні закупівлі (GPA), які зміни вносяться?

- Зміни законопроект вносить суто технічні. Вони полягають, наприклад, у тому, що оголошення про проведення усіх тендерів вище певного порогу нам треба перекладати на англійську мову, і на декілька днів продовжуються строки проведення наших процедур.

А от користь від приєднання до угоди СОТ про державні закупівлі (Agreement on Government Procurement, GPA), буде дуже суттєва. Для українських малих та середніх підприємств, я вважаю, що це чудова можливість, оскільки вона дає їм змогу займатися експортом в значно простіших умовах. Так, ми отримуємо доступ до ринків іноземних державних закупівель розміром $1,7 трильйони. Це не означає, що ми одразу захопимо навіть відсоток чи 0,1% цього ринку, але це реальна можливість для експортерів.

Зараз, якщо український виробник хоче постачати, наприклад, серветки у Польщу, то зробити це дуже складно. Існує плата за вихід в торгівельну мережу, треба відкривати місцеву компанію, набирати спеціалістів, платити за місце на полиці супермаркету, давати рекламу. Участь у державних тендерах значно простіша, тому що це стандартизовані процедури. У вас є інструкція, ви її скачали з сайту, ви її як на візу заповнюєте, посилаєте свою пропозицію. Якщо її прийняли, і ви виграли, то можете постачати свої серветки. Це дуже цікава і реалістична можливість щодо підтримки експорту.

- Це можна якось виміряти цифрами сьогодні, який буде ефект?

- Мені важко передбачити. Зрозуміло, що не буде так, що ми приєднуємося до угоди GTA і на наступний день у нас вже з’явилося плюс $1 мільярд експорту. Але я впевнений, що українська продукція є дуже конкурентоздатною на ринках ЄС.

- А що із сертифікацією товарів та послуг? У серпні ж прийняли стратегію по розвитку системи технічного регулювання [вимоги до безпечності та якості продукції]?

- Так, це великий програмний документ, який три роки розробляли. Все щось не складалося, але нарешті ми його розробили і прийняли. Це фактично дороговказ, супер детальний план, який показує, як вся система технічного регулювання буде розвиватися у найближчі 5 років. Цей дороговказ важливий як для державного органу, щоб кожен знав свої обов'язки, який документ у який строк він має підготувати і втілити. Документ також важливий для бізнесу, оскільки тепер підприємці розуміють, коли їм очікувати змін у відповідних галузях.

- Хто зацікавлений у затримці?

- Зацікавлені в цьому ті, хто в ручному режимі за рахунок цієї сертифікації керують доступом на ринок. Оскільки окрім того, що ця обов’язкова сертифікація дозволяє комусь заробляти гроші, вона, якщо це якась внутрішньовідомча сертифікація, дозволяє обирати, хто «гарний», а хто «поганий» виробник, кого ми допускаємо на ринок, а кого ні.

Але треба визнати, що крім явно корупційних схем існують ще і реальні технічні проблеми. Для частини бізнесу повністю змінюється документарне оформлення їхньоъ роботи. Технічний регламент – це сотні сторінок тексту. І кожен стандарт – це сотні, інколи тисячі сторінок. Тому навіть незначні зміни вимагають від бізнесу певних зусиль. Тому тут без перехідних періодів нікуди.

- Як в Україні будуть змінюватися принципи контролю за безпекою товарів?

- Ми вже доволі давно почали переходити від цієї радянської системи до європейської. Радянська система побудована на принципі обов’язкових стандартів, так званих ГОСТів або ДСТУ. А це не тільки вимога щодо безпеки виробу, але й детальний опис його конструкції, форми, розмірів і так далі. Світова система побудована на інших принципах – це розділення вимог на безпеку продукції і охорони довкілля, і на споживацькі якості. Безпека – це обов'язково, а споживацькі якості – це питання конкуренції. Ніхто не може змусити вас користуватися таким чи таким телефоном, це обмеження підприємницької ініціативи, це додаткове навантаження на бізнес. Якби держава визначала усе, то у нас би телефони і досі були б вагою по 3 кілограми. Більшість ДСТУ були затверджені в 60-ті роки, з тих пір їх ніхто так і не змінював.

Крім того, змінюється принцип контролю якості – з’являється механізм ринкового нагляду, за європейським прикладом. За радянською схемою достатньо було перевірити один зразок із партії і вся партія автоматично вважалася якісною. У органів ринкового нагляду є певний бюджет і певні повноваження перевіряти продукцію. Якщо вони отримали скаргу від споживача, то, відповідно, мають повноваження працювати вже з усім обсягом продукції, тестувати її, штрафувати виробника чи постачальника, або навіть відкликати усю партію.

- Що держава виграє від цього?

- Держава нічого не виграє. Виграє споживач і виробник. Виробник починає працювати за принципами, які прийняті у всьому світі. По цих принципах він зможе експортувати свою продукцію по всьому світу, і вона буде там визнаватись. І це є ще й суттєвою дерегуляцією. Оскільки для товарів низького рівня небезпеки вже не треба перевіряти товар у сторонніх органах, сертифікувати, платити за це додаткові гроші.

Кінцева мета цього процесу – це взаємне визнання по кожній галузі нашої системи оцінки якості з ЄС. Тобто підписання так званих договорів АСАА [про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів], коли висновки української оцінки відповідності, або українських лабораторних вимірювань визнаються в Європі і, відповідно, навпаки.

- Яку кількість обов’язкових сертифікацій буде відмінено?

- Всі будуть відмінені. З 2018 року повністю буде відмінена вся обов'язкова сертифікація товарів. Ми вже відмінили її для більше 80 груп продукції. І всю решту теж відмінимо, але поступово. Є певна частина технічних регламентів, які ще не розроблені. Як правило, вони вже існують на всі більш менш масові групи товарів, але є, наприклад, нерозроблений техрегламент на вибухонебезпечні речовини. Тому, той самий динаміт ми, звичайно ж, поки будемо продовжувати обов’язково сертифікувати.